Запропонована технологія групової навчальної діяльності школярів базується на таких положеннях:

• необхідно навчати школярів прийомів ділової співпраці;

• забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;

• актуалізувати активність кожного учня;

• поєднувати всі форми навчальної діяльності школярів на занятті. Встановлено, що оптимальний розмір групи як функціональної системи не визначається її психологічними властивостями, а зумовлюється конкретним змістом предметної діяльності та факторами, що мають соціальну природу.

Тривалий досвід використання групових ме­тодів дає підстави для висновку: аби діяльність була більш ефективною, треба дотримуватись наступних умов.

• Учасникам групи слід встановити тісний зв'язок один з одним. Це означає, що учні ма­ють сидіти у безпосередній близькості один від одного, щоб без зусиль чути кожного учасника й контактувати очима.

• Групи мають бути гетерогенними, або змі­шаними (але в жодному випадку не створеними за принципом «кола друзів»), тобто групи фор­муються так, щоб у кожній були хлопчики та дівчатка, обдаровані учні й академічно слабкіші. Як правило, я відходжу від цього принципу, якщо йдеться про уроки-диспути, уроки-суди, коли успіх роботи групи визначається єдністю поглядів. Склад груп час від часу міняю, щоб звільнитися від рутини, коли кожен заздалегідь знає, чого можна чекати від партнера.

• Робота в групі будується так, щоб повністю виключити можливість відмежуватися. Це дося­гається різними засобами, наприклад, розподі­лом ролей між учнями, мотивацією тощо.

• Робота в групі будується так, щоб кожен її учасник ніс індивідуальну відповідальність за свої успіхи, оскільки мета такої групової робо­ти полягає у створенні не сильної групи, а силь­них індивідуумів. Це досягається за допомогою індивідуальних завдань.

• У процесі навчання повинні розвиватися не тільки академічні знання та уміння, а й со­ціальні навички. Причому це відбувається не просто «природним чином» (без мого втручан­ня), а шляхом планування й керівництва. Най­частіше це відбувається наступним чином: я роб­лю акцент на конкретній навичці спілкування, а учні коротко обговорюють її прояв і в подаль­шій роботі намагаються її удосконалювати. На­приклад, уміння обстоювати свою думку відпра­цьовується за допомогою алгоритму: «Я так ду­маю, тому що...».

• Процес групової роботи підлягає оціню­ванню. Спостерігаючи за роботою, ознайомлюю учнів зі своїми висновками з метою їх урахуван­ня в подальшій діяльності. Крім того, практикую самостійне оцінювання учнями роботи в групі як в академічному, так і в соціальному аспек­ті. Наприклад, використовую рейтингові карт­ки групи, куди записується прізвище учня, са­мооцінка, індивідуальний внесок. Щоразу чіт­ко визначаю критерії оцінювання, які або закріплюються на дошці, або видаються разом із завданням кожній групі.

Теми для групової роботи важливо підібрати цікаві й корисні, а завдання — відкриті питан­ня, які потребують спільного опрацювання — щоразу повинні стимулювати навчальну діяль­ність. Як правило, виділяю такі види завдань, як аналіз інформації, презентація матеріалу. У формуванні таких завдань велику допомогу на­дає теорія різнобічних здібностей Говарда Гарднера, який стверджує, що людині властиві при­наймні сім видів різних здібностей, не тільки ло­гічні, на яких акцентується увага в школі, а й візуально-просторові, соціальні та музичні, такі необхідні у повсякденному житті.

Групові методи застосовую на всіх етапах навчальної діяльності, тобто під час вивчення нового матеріалу, повторення, контролю знань, для підготовки домашнього завдання, а також у позакласних заходах.

Під час вивчення нового матеріалу вико­ристовую у своїй практиці три схеми роботи в групах.

Групи отримують одне й те саме завдання. Залежно від мети роботи результат може бути або відданий на перевірку вчителеві, або спікер однієї з груп аналізує результати роботи (учні висловлюються по черзі), а інші учні його допов­нюють. Іноді кожна група здає звіт про викона­ну роботу. Як правило, це ефективно, коли ви­вчається складний матеріал (повторення — мати навчання). Цікавий ефект отримує­мо, якщо результати суперечать один одному. Школярі намагаються довести свою дум­ку, і на вістрі їхньої зацікавленості можна про­вести проблемну бесіду. Своєрідна конкурен­ція допомагає стимулювати діяльність, розви­ває ініціативність.

II. Групи отримують різні завдання. Мож­ливий диференційний підхід, який є найбільш ефективним, що визначається завданнями уро­ку. Як правило, я беру до уваги здібності учнів, наприклад, «група вчених» може працювати з новим матеріалом і консультувати інших, «гру­па хроністів» складає таблицю з датами. Тоді групи (спікери) звітують перед класом або по черзі, міняючись, по колу обходять всі групи і працюють із кожною. Тут формується творче мислення, кожен бере щонайактивнішу участь у процесі пізнання.

III. Групи отримують різні завдання, що пра­цюють на один результат. На дошці вивішується загальне завдання, і кожна група повинна в ре­зультаті своєї роботи знайти рішення. Така схе­ма має позитивний психологічний ефект: учні пишаються, коли їхній внесок виявляється пот­рібним усьому класу.

При повторенні використовую технології від­повідно до віку школярів, при цьому важливо, щоб цей етап не перетворювався на репродук­тивний, а був активним і розвивальним.

 Групова робота та елементи інтерактивної методики

1. Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зусилля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати парну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли завдання вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Як організувати роботу:

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів — вони не стануть докладати зусиль.

2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять чоловік — це оптимальна верхня межа для проведення обговорення в рамках малої групи. У процесі формування груп остерігайтеся навішування будь-яких «ярликів» на учнів.

3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу — «пліч-о-пліч, один проти одного». Усі члени групи повинні добре бачити один одного.

4. Повідомте (нагадайте) учням про ролі, які вони повинні розподілити між собою і виконувати під час групової роботи.

• Спікер, головуючий (керівник групи):

— зачитує завдання групі;

• організовує порядок виконання;

• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

• заохочує групу до роботи;

• підбиває підсумки роботи;

— визначає доповідача.

• Секретар:

• веде записи результатів роботи групи;

• записи веде коротко й розбірливо;

• як член групи, повинен бути готовий висловити думки групи при підбитті підсумків чи допомогти доповідачу.

• Посередник:

• стежить за часом;

• заохочує групу до роботи.

• Доповідач:

• чітко висловлює думку групи;

• доповідає про результати роботи групи.

5. Будьте уважні до питань внутрішньогрупового керування. Якщо один з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

6. Дайте кожній групі конкретне завдання й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Малоймовірно, що група зможе сприйняти більш як одну чи дві, навіть дуже чіткі, інструкції за один раз.

Як працювати в малих групах:

Робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування та співпраці.

Після того як вчитель об'єднав вас у малі групи і ви отримали завдання, ваша група за короткий час (3-5 хв) повинна виконати це завдання та представити результати роботи своєї групи.

Пропонуємо правила роботи в малих групах, які допоможуть вам організувати свою роботу.

1. Швидко розподіліть ролі в групі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтесь виконувати різні ролі.

Головуючий (спікер):

• зачитує завдання групи;

• організовує порядок виконання;

• пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

• заохочує групу до роботи;

• підбиває підсумки роботи;

за згодою групи визначає доповідача. Секретар:

• веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

• як член групи має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві,

Посередник:

• стежить за часом;

• заохочує групу до роботи. Доповідач:

• чітко висловлює думку, до якої дійшла група;

• доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримуйтесь правил активного слухання, головне — не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся дійти спільно)' думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

7. Стежте за часом. Дайте групам досить часу на виконання завдання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

8. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.

9. Будьте готові до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.

10. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зупинившись біля визначеної групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.

11. Запропонуйте групам подати результати роботи.

12. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.

13. Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних результатів та питань організації процедури групової діяльності.

Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах доти, доки вона стане звичною для учнів.

Важливими моментами групової роботи є опрацювання змісту і подання групами результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.

1.«Діалог». Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.

2.«Синтез думок». Дуже схожий за метою та початковою фазою на попередній варіант групової роботи. Але після об′єднання в групи і виконання завдання учні не роблять записів на дошці, а передають свій варіант іншим групам, які доповнюють його своїми думками, підкреслюють те, з чим не погоджуються. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову ж таки зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, котрий обговорює весь клас.

3. «Спільний проект». Має таку саму мету та об'єднання в групи, що й діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлюють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект, який рецензується та доповнюється групою експертів.

4. «Пошук інформації». Різновидом, прикладом роботи в малих групах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різню джерелах інформації. До них можуть належати:

• роздатковий матеріал;

• документи;

• підручники;

• довідкові видання;

• доступна інформація на комп'ютері;

• артефакти (пам'ятки матеріальної культури);

• прилади.

Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку Визначається час на пошук та аналіз інформації. Наприкінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

5. «Коло ідей» (Раунд робін, кругова система). Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань, створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення поставленого питання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох питань (позицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершують виконувати завдання і готові подати інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект проблеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дасть можливість кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант можуть подаватись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань. Для створення списку думок, точок зору можна попросити кожного учня по черзі запропонувати одну ідею усно або написати свою думку чи ідею на картці-індексі без імені. Вчитель збирає всі картки і складає список зазначених у них ідей на дошці або починає дискусію, користуючись інформацією з карток.

Коло ідей:

Метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

• вчитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах;

• після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, яку ви обговорювали;

• групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі відповіді;

• під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;

• коли всі ідеї з вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому і підбити підсумки роботи.

Магічні дрібнички:

Застосовуючи для записів результатів групової роботи великі листи паперу і маркери, пам'ятайте, що різні кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний — знак підвищеної уваги. Використовуйте його переважно для підкреслювання чи іншого виділення вже ним тоді, коли ви хотіли б ще більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що ви пишете, є неприємним, небажаним, недобрим і його варто змінити.

Акваріум:

Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Як організувати роботу:

Учитель об'єднує учнів у групи по 4-6 осіб і пропонує їм ознайомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:

• прочитайте завдання вголос;

• обговоріть його в групі;

— за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення.

По закінченні відведеного для дискусії часу група повертається на свої місця, а вчитель ставить до класу такі запитання:; — Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

• Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід групової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.

Акваріум:

Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи в малих групах.

Після того як учитель об'єднав вас у дві-чотири групи і запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти) та утворює своє маленьке коло.

Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:

• прочитати вголос ситуацію;

• обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;

• дійти спільного рішення за 3-5 хв.

Всі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись в хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами дискусії. Після закінчення 3-5_ьхвилин група займає свої місця, а клас обговорює:

• чи погоджуєтесь ви з думкою групи;

• чи була ця думка достатньо аргументована, доведена;

• який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим.

Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.