---

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          

 

 

 

 

Зустріч  із  законом

 

Рольова  гра  “Судове  засідання.  Суд  присяжних”

 

 

Мета: сприяти  розвиткові  інтересів  підлітків,  зокрема  професійних;  допомогти  дітям   знайти  своє  місце  в  житті,  у  виборі  майбутньої  професії;  форму-вати  глибоке  усвідомлення  взаємозв’язку  між  ідеями  свободи,  правами  людини,  її  громадською  відповідальністю,  принципами  загальнолюдської  моралі  та  усвідомлення  високого  призначення  людини  на  землі.

 

Обладнання:  плакат-схема  «Юрист»,  кадри  «відео»,  плакат  «Чи  знаєте  ви  ці  терміни?»,  Конституція  України,  книжкова  виставка:

 

ПЛАН

 

1. Вибір  професії — один  з  найважливіших  кроків  у  житті.

2. « Миролюбна »  професія.

3. Судове  засідання.  Суд  присяжних.

4. Конституція  України:  ПРАВОСУДДЯ.

5. Повага  до  людини — найголовніше.

 

 Вступне  слово вчителя.

Ще  до  того,  як  ви  закінчите  загальноосвітню  школу,  маєте  приділити  зна-чну  увагу  вибору  вашої  професії,  зібрати  для  цього  якнайбільше  інформації,  порадитися, зважити  свої  нахили, здібності  та  можливості. Щоб  дійти правиль-ного  рішення,  треба  бути  добре  поінформованим.

До  питання  вибору  професії  людина  повертається  інколи  не  раз.  Уперше  воно  постає  перед  нею  після  закінчення  неповної  середньої  освіти,  тобто  десь  у  15-річному  віці. 

Підлітки  самі  не  знають,  що  б  їм  хотілося  робити.  Їх  життєві  інтереси  ще  не  сформовані.  Свою  майбутню  спеціальність  молода  людина  повинна  обирати  самостійно,  цілеспрямовано  і  не  поспіхом.

Саме  тому  ми  з  вами  почали  знайомство  з  різноманітним  світом  профе-сій.

— З  якими  професіями  ви  вже  познайомилися ?

— (Відповіді).

 

Тестування  давало  можливість  замислитися,  чи  твоє  покликання — бути  педагогом,  біологом,  екологом…  Чи  готовий  ти  стати  медиком?

Часом  ваблять  майбутні  титули  або  блиск  сцени  у  артистів.  Роблячи  ставку  на  «грошовиті»  професії,  забувають,  що  вище  оплачувана  праця  буває   складнішою  і  важчою  фізично  чи  розумово,  вимагає  вищої  кваліфікації,  біль-шої  відповідальності,  затрати  часу… До  того  ж  більші  гроші,  вище  станови-ще  не  гарантують  задоволення  роботою.

Тим,  хто  обирає  професію,  варто  задуматися,  чи  не  оцінюють  вони  жит-тєві  перспективи  подібним  чином.  І  не  зайве  нагадати,  що  більшість  трудя-щих  мають  не  «престижні»,  а  інші  корисні,  необхідні  й  цікаві  професії. Так  є,  і  так  буде  завжди.

Отже,  одним  з  найважливіших  кроків  у  житті  є  вибір  професії.  Адже  займатися  тим,  що  тебе  цікавить,  приносить  радість — одна  з  найважливіших  умов  відчуття   життєвої  повноцінності.  Французький  учений,  історик  і  пись-менник  (автор  «Життя  Ісуса»)  Ернест  Ренан  стверджував:  «Праця — най-кращий  шлях  до  того,  щоб  любити  життя»  (епіграф).

 

— Чи  згодні  ви  з  ним?  (Відповіді).

 

 Бесіда  з  учнями.

 

 Вчитель.

У  кожного  з  нас  виникають  проблеми.  Щоб  їх  вирішити,  необхідний  вива-жений  підхід  до  будь-якої  ситуації.  Для  цього  ми  вирішили  отримати  кон-сультацію.  А  разом  з  тим  дізнатися  про  професію  юриста,  яку  називають  ще  «миролюбною»  професією.

 

— Звідки  прийшла  до  нас  назва  професії  юриста?

 

 Правознавець  І.

    Слово  юрист  прийшло  до  нас  з  латинської  мови  ( juris — право ).  Так  на-зивають  людей  з  юридичною  освітою.  Порядок  у  суспільстві  людина  праг-нула  налагодити  ще  з  давніх  часів.  Поступово  виробляється  досвід  визначе-ння  правил  поведінки  і  міри  покарання  щодо  порушників. Так  зароджували-ся  закони — юридичні  норми.  

Слово  закон  прийшло  від  давньоруського  поконъ,  що  означає  “звичай”,  “правило”.

Без  дотримання  прийнятих  суспільством  “правил”  не  може  бути  законної  влади.  Тільки  при  такому  підпорядкуванні  держави  праву  складається  право-ва  держава.

Розібратися  в  правових  питаннях  можна,  тільки  вивчивши  юриспруден-цію ( від  слів  juris  і  prudentia —знання, наука ) — сукупність  наук  про  пра-во.  У  неї  дуже  давня  історія.

 

— Про  які  найдавніші  закони  ви  дізналися  на  уроках  історії?  Хто  їх  ви-дав?  (Відповідають,  заздалегідь  повторивши  вивчений  раніше  в  школі  матеріал).

 

 Учасники  гри.

Ще  з  6-го  класу  ми  знаємо,  що  найвідомішим  з  усіх  вавилонських  царів  був  Хаммурапі,  який  жив  майже  чотири  тисячі  років  тому, у  XVIII ст. до н. е.  Його  правління  було  довгим — 42  роки.  Хаммурапі  перетворив  Вавилон  на  могутню  державу  Дворіччя.  Його  ім’я  згадується  в  Біблії.

Французька  археологічна  експедиція  в  1902  році  в  місті  Сузи  (територія  сучасного  Ірану)  знайшла  великий  стовп  з  чорного  базальту,  вищий  за  люд-ський  зріст.  На  ньому  були  викарбувані  основні  закони  держави  Хаммурапі.  Закони  Хаммурапі  були  першими  писаними  законами;   вони  прийшли  на  зміну  звичаєвому  усному  праву,  яке  існувало  ще  за  часів  родового  ладу.

(Фотодокументи.  Роберт  Т. Бойд.  Курганы,  гробницы,  сокровища.  Иллюстри-рованное  введение  в  библейскую  археологию,  стр. 20,  42).

 

— Чи  є  у  когось  доповнення?

 

 Мистецтвознавець.

Зараз  стела  зберігається  в  Луврі,  а  її  копію  можна  побачити  в  москов-ському  Музеї  образотворчих  мистецтв  ім.  О. С. Пушкіна.  (Показати  фотоко- пію).

Кодекс  Хаммурапі  містить  282  статті.  У  наш  час  майже  всі  вони  розшифровані.  Ось  приклади  з  давніх  законів:

 “Якщо  хто  вкраде  корову,  то  зобов’язаний  повернути   три”;

 “Якщо  злодій  вкраде  майно  з  храму,  його  треба  вби- 

ти”;

 “Того,  хто  візьме  крадене,  треба  вбити”.

 

 Для  привілейованих  вільних  громадян  держави  передбача-

  лося  правило  Таліона, яке  проголошувало  принцип  “Рівним  за  рівне”  й  звучало  так:  “Око  за  око,  зуб  за  зуб”.

 

— Про  які  закони  ви  ще  чули  на  уроках  історії ?

 

 Учень.

Ми  вивчали  також  відомості  про  римське  право.  Право — це  закони  та  правила,  за  якими  живуть  люди  в  суспільстві.  Як  уже  було  сказано,  існу-ють  писані  і  неписані  закони.  Неписані  закони — це  традиції  та  звичаї  кожного  народу.

Найдавніший  збірник  римських  законів  (V  ст.  до  н. е.)  мав  назву  ’’Зако-ни  12  таблиць‘‘, оскільки  текст  їх  було  відлито  на  12  бронзових  таблицях,  виставлених  на  римському Форумі (Р. Т. Бойд, стор. 282). Закони  було  складе-но  чітко  і  зрозуміло. Вони  охоплювали  різні  сторони  життя  людей.  Усі  гро-мадяни  Римської  держави  були  рівні  перед  законом. (Багато  цікавого  довід-кового  матеріалу  можна  знайти  в  книзі  західнонімецького  археолога,  істо-рика  античності  професора  Германа  Хафнера  “Выдающиеся  портреты  античности.  337  портретов  в  слове  и  образе”).

 

— Чому  в  наш  час  досить  часто  згадуєься  римське  право?

 

 Правознавець.  

На  мою  думку,  це  пояснюється  тим,  що  саме  народження  римського  пра-ва  стало  найважливішою  добою  юриспруденції.  Воно  формувалося  з  І ст.  до  н. е.  по  ІІІ  ст.  н. е.  Саме  римське  право  визначило  законодавчий  прогрес  людства.  Так,  наприклад,  у  ньому  позначена  єдність  права  і  справедливо-сті.

Наведемо  декілька  висловлювань  давньоримських  юристів:

 

 “Право —  це  мистецтво  добра  і  справедливості”;

 “Право  повинно  бути  пристосовано  до  тих  випадків,  які  зустрічають-ся  часто”;

 “У  праві  потрібно  максимально  звертати  увагу  на  справедливість”.

Слід  зауважити,  що  в  сучасних  європейських  країнах,  наприклад,  в  Англії,  Франції,  Німеччині,  Італії,  закони  ґрунтуються  на  стародавньому  римському  праві. 

 

— Що  ви  можете  сказати  про  становлення  права  на  Русі?

 

 Учасник  гри.

Становлення  права  на  Русі  історики  відносять  до  Х  століття,  до  часів  правління  князів  Олега,  Ігоря,  Святослава.  Великий  вплив  на  правові  поряд- ки  на  Русі  зробили  греко-візантійські  традиції.

А  про  виникнення  права  в  нашій  державі  ми  дізналися  з  уроків  право-знавства.

 

 Правознавець.

У  мене  є  доповнення.  Важливий  внесок  у  розвиток  права  вніс  Цивільний  кодекс  Наполеона.  Він  набрав  чинності  в  1804  році.  Сам  Бонапарт  розумів  велике  юридичне  значення  цього  документу.  Він  казав,  що  можуть  забути  про  його  перемоги,  але  не  буде  забутий  Цивільний  кодекс.

 

 Вчитель. 

Засвоєння  складної  та  багатої  на  історію  юриспруденції  можливе  лише  за  умови  достатньо  глибокого  вивчення.  Стати  справжнім  юристом — означає  навчитися  застосовувати  норми  права.  Не  зазубрити  їх,  тому  що  це  немож-ливо,  їх  дуже  багато,  а  саме  розуміти  і  вміти  вибирати  з  них  ту  норму, яка  підходить  до  конкретної  ситуації.  Це,  як  у  математиці:  для  того,  щоб  роз-в’язати  задачу,  треба,  в  першу  чергу  пра-вильно  підібрати  формулу.

Неможливо  жити  взагалі  без  суперечок.  Це  було  б  навіть  нецікаво,  але  для  того  щоб  суперечка  не  переросла  в  конфлікт, по-трібний  кваліфікований  спеціаліст — юрист.

А  перспективи  у  того,  хто  обрав  для  себе  цю  професію,  практично  безмежні.

(Демонструється  плакат  “Юристи  потріб- ні  всюди”)

 

 Словникова  робота  “Чи  знаєте  ви  ці

терміни?”.

 

 Суддя — представник  держави.  Він  веде 

судове  засідання  та  виносить  вирок.

 Прокурор  представляє  звинувачення  на 

підставі  зібраних  доказів.

 Засідателі  (не  обов’язково  юристи)  прийма-

ють  участь  у  допитах  обвинуваченого,

допомагають  судді  вести  судове  засідання.  Їхні  думки  рівнозначні  думці  судді.

 Адвокат.  Його  завдання — знайти  можливість  захистити  обвинуваченого.

 Обвинуваченого  (людину  на  лаві  підсудних)  можна  назвати  злочинцем,  тільки  якщо  його  провина  доведена  і  встановлена  судом.  До  цього  він  вважається  невинним.

 Секретар  веде  протокол  засідання.

 Свідок  викликається  судом  на  прохання  як  прокурора,  так  і  адвоката  для  надання  показів.

 Публіка  допускається  до  зали  під  час  відкритого  засідання  суду.

 Присяжні — ?  Хто  буде  зараз  уважний,  отримає  відповідь  на  це  запита-ння.

РОЛЬОВА  ГРА  « СУДОВЕ  ЗАСІДАННЯ »

 

Учасники:

1. Листоноша.

2. Наталія.

3. Іван — однокласник  Наталії.

4. Секретар.

5. Суддя  Кричфалушій  Олександр  Борисович.

6. Прокурор.

7. Мельниченко  Євген — обвинувачений.

8. Адвокат.

9. Свідок — працівник  зоомагазину.

10. Охоронець  І.

11. Охоронець  ІІ.

12. Присяжні :    І — 

ІІ — 

               ІІІ —

    ІV —

V — 

 VI — Наталія.

 

СУД  ПРИСЯЖНИХ

 

Листоноша  (передає  лист  Наталії, яка  розмовляє  з  однокласником).  Прошу  розписати- ся  в  отриманні  листа!

 

Наталія (розкриває,  читає).  “ Шановна  громадянка  Попович !  Враховуючи   Вашу  громадську  значущість,  просимо  Вас  узяти  участь  у  судовому  за-сіданні  в  якості  присяжної.

Суд  відбудеться  28. 09.  2012  року.  Початок  о  15 30.

 

Суддя  Кричфалушій  О. Б. “

 

(Дочитавши,  звертається  до  Івана).

Треба  подзвонити  до  судді  (дивиться  в  довіднику  №  телефона.  і  дзвонить).

Шановний  пане  суддя,  як  я  можу  бути  присяжною,  якщо  взагалі  нічого  не  розумію  в  юриспруденції?

 

Суддя. Присяжні, Наталіє, — це  звичайні  люди.  Тебе  обрали  поряд  з  відомим  бізнесменом,  діячем  культури,  студенткою,  працівником  музею  та  ін-шими…  Ви  повинні  виконати  свій  громадянський  обов’язок . 

 

Наталія. Дякую  за  пояснення.  До  побачення.  (Далі  до  Івана).  Цікаво,  що  це  за  справа?

 

Іван. Ти  хіба  не  чула  про  пограбування  зоомагазину?

 

Наталія. Так.  Василь  Іванович  казав  мамі,  що  там  сталася  якась  жахлива  по-милка…  Щось  мені  неспокійно…  За  звинуваченого…  Дивно…

 

Іван. Не  хвилюйся.  Я  спробую  щось  зробити.  Адже  детективна  література — моє  хобі!  Треба  знайти  якомога  більше  речових  доказів…  До  зу-стрічі.

 

Наталія. Як  швидко  минув  час.  Переглянула  довідкову  літературу,  але  все  ж  таки  моторошно.  Та  треба  вже  йти  до  суду.

(Усі  збираються  і  займають  свої  місця).

 

Секретар.  Устати,  суд  іде!

 

Суддя.   Судовий  розгляд  справи  Мельниченка  Євгена, 18-річного  мешканця  м. Кричева,  обвинуваченого  у  пограбуванні  зоомагазину,  оголошуєть-ся  відкритим. (Стукає  молотком).   Обвинувачений,  устаньте.  Ви  щойно  вислухали  обвинувальний  акт.  Чи  визнаєте  себе  винним?

 

Обвинувачений. Ні.

 

(Зачитуються  протоколи  й  висновки,  шелестить  папір,  присяжні  з  увагою  ви-слуховують  кожне  слово,  записане  на  офіційному  папері).

 

Суддя. Слово  надається  прокурору.

 

Прокурор. Вражає  жорстокість  і  холоднокровність  злочину,  скоєного  цією  мо-лодою  людиною…  У  зоомагазині,  який  постраждав  від  нападу,  були  встановлені  відеокамери.  Прошу  у  пана  судді  дозволу  на  перегляд  відеоматеріалу.

Суддя. Продовжуйте…

 

Прокурор. Подивіться  уважно…

  ( Кадри  “відео”…).

 

Присяжні:

І,  V — Яка  жорстокість!

ІІ — Він  небезпечний  для  суспіль-

ства!

ІІІ — Це  звичайний  бандитизм!

ІV — Покарати  його  з  усією  суворістю!

Наталія.  Я  нічого  не  розумію!  Підсудний  зовсім  не  схожий  на  холоднокров-ного  злочинця!..

Суддя. Суд  переходить  до  допиту  свідків.  Викликається  свідок…— працівник  зоомагазину  (свідчить,  що  обвинувачений — постійний  клієнт).  Біль-ше  свідків  нема?  Тоді  оголошується  перерва. 

Наталія  (іде  до  дверей).  Необхідне  додаткове  розслідування! 

 

Охоронець  ( зупиняє  її).  До  винесення  вироку  присяжні  не  можуть  залишати  цю  кімнату  і  спілкуватися  зі  сторонніми.

(Перерва).

Прокурор. Панове  присяжні!  Я  відтворив  перед  вами  всі  обставини  цієї  спра-ви,  які  вдалося  з’ясувати.  Працівники  магазину  упізнали  в  обвинува-ченому  постійного  клієнта.  Він,  певно,  вивчав  місце  майбутнього  злочину,  і  у  нього  немає  алібі.  Очевидно,  що  він  винуватий.  За  ско-єний  злочин  ви  будете  його  судити  згідно  з  буквою  закону…  Я  переконаний,  що  суд  винесе  суворий  вирок.

 

Суддя.  Слово  має  захист.

 

Адвокат.  Пан  прокурор  наприкінці  своєї  ефектної  промови  згадав  про  відсут-ність  алібі.

Дозвольте  мені,  шановні  панове  присяжні,  вдатися  до  спростування  сказаного … Прошу  присяжних  взяти  до  уваги  юний  вік  підсудного,  чудові  характеристики  й  відсутність  шкідливих  звичок!

Немає  жодного  прямого  доказу  вини  мого  клієнта,  є  тільки  припуще-ння.  Я  зовсім  не  апелюю  до  почуттів  шановних  панів  присяжних;  я  переконаний,  що  на  підставі  обвинувального  акту  й  матеріалів  слід-ства  панове  присяжні  не  можуть  визнати  Мельниченка  Євгена  винним  (сідає).

 

Суддя.  Підсудному  надається  останнє  слово.

 

Підсудний. Я  не  винуватий…  Я  не  грабував…  Я  люблю  тварин…

 

Суддя. Присяжні  покидають  залу  суду  для  ухвалення  рішення.

(Уявіть,  що  присяжні  знаходяться  в  іншій  залі).

 

Присяжні:

І,  V — Цього  негідника  треба  ізолювати  від  суспільства!

ІІ — Огидно!  Йому  немає  місця  серед  нас!

ІІІ — Дивно,  такий  злочин — і  самий…

ІV — А  у  мене  мобільник  забрали,  справи  горять!  Чи  не  можна  поспішити  з  рішенням:?!

Наталія.  Я  такого  рішення  не  підпишу:  фактів  недостатньо.  Треба  з’ясувати…

 

І,  V — У  нас  часу  немає!

ІІ — Хто  буде  уточнювати  нам  факти?

ІІІ — І  як  тільки  підлітків  запрошують  у  присяжні?!

ІV — Справи  горять,  а  вона…

 

(Іван  намагається  пройти,  але  охоронець  не  пропускає).

Іван. Є  речові  докази!

(Охоронець          секретарю          судді).

 

Суддя. Судове  засідання  переривається.  З  огляду  на  нові  факти,  які  з’ясува-лися…  Повідомте  присяжних.

(Через  декілька  хвилин)

 

Суддя.  Прошу  уваги!  Викликається  свідок  Кричфалушій  Іван  для  представлен-ня  речових  доказів.

 

Іван.  

 Ось  цей  парик  я  знайшов  сьогодні  вранці  на  міському  сміттєзвалищі.

 В  акваріумі  в  зоомагазині  я  знайшов  недопалок  сигарети.

 У  магазині  мені  дозволили  взяти  на  судове  засідання  черепаху  і  па-пугу.  Послухайте…

Черепаха.  Він  жбурнув  мене  з  вікна,  я  вдарилася  в  машину,  на  якій  він  і  по-їхав  геть.

 

Папуга. Жах! Жах! Він  ледь  не  відірвав  мені  голову. І  при  цьому  лаявся  басом.

 

Суддя.  Слово  просить  захист.

 

Адвокат.  Ваша  честь.  Суду  представлені  факти  невинності  мого  клієнта.

 Він  не  має  шкідливих  звичок,  отже  недопалок  належить  іншій  людині.

 Не  має  автомобіля…

 Було  зауважено,  що  “лаявся  басом”,  але  ви  добре  чули  голос  підсудного.

 

Суддя.  Присяжні  покидають  залу  суду  для  ухвалення  рішення.

 

(Через  деякий  час)

 

Присяжний.  Ваша  честь,  рішення  прийнято  одноголосно:  підсудний  невинний!.

 

(Після  засідання).

 

Наталія (підходить  до  Євгена). Сподіваюся, що  справжнього  злочинця  буде  знайде-но.

 

***          ***          ***

 

 Бесіда  з  учнями.

— Отже, ми  були  присутні  на  закритому  чи  відкритому  засіданні  суду  присяжних?

 

— Яке  враження  справили  на  вас  люди,  які  мали  честь  бути  в  журі  присяжних?

 

— Хто  з  них,  на  вашу  думку,  виконав  свій  громадянський  обов’язок?  Обґрунтуйте  свою  відповідь.

 

 Вчитель.  (Коституція  України,  розділ  VІІІ,  ПРАВОСУДДЯ,  ст. 124,  ст. 127,  ст. 129).

 

 Підсумок.

Вчитель.  Я добре пам’ятаю авторську  передачу  Ганни  Безулик  “Я  так  думаю”, присвячену  саме  цій  темі,  суду  присяжних. (Дата передачі:16. 09. 04  р.)

Виявляється, що  це  надзвичайно  актуальна  тема  (адже  суд  присяжних  був  введений  в  Україні  в  1864  році).  Йшлося  про  те,  чи  гідні  ми  сьогодні  від-родити  його.  Ще  в  1996  році  Конституція  визначила,  що  у  нас  має  бути  суд  присяжних,  але  досі  він  не  працює  в  нашій  країні.  Це  порушення  зако-ну.

Андрій  Курков,  український  письменник,  автор  багатьох  відомих  у  світі  детективних  романів,  наголосив,  що  суд  присяжних — це  суд  рівних, таких,  як  ти.  Він  має  переваги,  тому  що  присяжні  з  чистого  листа  чують  у  залі  засідання  звинувачення,  захист,  свідчення… До  них  можна  буде  достукатися.    А  такими  присяжними  зможуть  стати  тільки  ті,  хто  засвоїв  ще  з  дитинства  етичні  норми,  про  які  говорив  видатний  український   педагог  В. О. Сухомлинський.  Він  на  перше  місце  серед  найважливіших  етичних  норм  поставив  саме  повагу  до  людини.

Щоб  усвідомити  високе  призначення  людини  на  землі,  знайти  своє  місце  в  житті,  ПАМ’ЯТАЙ:

 

1. Ти  живеш  серед  людей,  умій  стати  справжньою  людиною.

 

2. Роблячи  людям  добро,  ти  здобуваєш  неоціненне  багатство.  Той,  хто  живе в  ім’я  блага  людей, — найбагатша,  найщасливіша  людина.  Пам’ятай,  що  після  людини  залишається  те,  що  вона  зробила  доброго  для  людей.

 

3. Виривай  у  себе  корені  пороку:  лінощі — працею;  байдужість  до  добра  і  зла — співчутливістю;  нещирість — принциповістю;  улесливість — прямо-тою;  підлабузництво — готовністю  відстоювати  істину  навіть  тоді,  коли  проти  тебе  весь  світ;  мовчазну  згоду  з  неправдою — боротьбою;  брех-ливість — нетерпимістю  до  брехні;  відмову  від  друга,  коли  всі  проти  нього, — готовністю  підставити  під  кулю  власне  серце,  коли  ціляться  в  друга;  злорадство — жалістю;  жорстокість  до  слабкої  і  беззахисної  істо-ти — людяністю;  скупість — щедрістю.

 

4. Основний  принцип  ставлення  до людей:  “Поводь  себе  з  іншими  так,  як  хотів  би,  щоб  інші  поводилися  з  тобою”.  Вершина  людяності — почут- тя  власної  гідності.