Завдання:

• навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

• стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

• формувати комунікативні вміння школярів;

• формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінку; поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Конфуцій

Ці прості твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання.

Реформування всіх сфер розвитку Української держави значною мірою впливає на умови організації педагогічного процесу в сучасних школах. Це зумовлює принципово нові вимоги до діяльності вчителя та учнів. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів. При цьому навчання, виховання, самовиховання, виступають як єдиний процес, що розвиває особистість та адаптує її до навколишнього світу.

В попередні роки я працював над проблемою особистісно зорієнтованого навчання. Орієнтація на особистість вимагає від учителя запровадження педагогічних технологій, які включають учнів в активну діяльність, стимулюють розвиток мислення, уяви, викликають зацікавленість і позитивне ставлення до навчання.

Саме про такі педагогічні технології можна довідатись із посібника Олени Пометун і Григорія Фреймана. "Методика навчання історії в школі".

В одній давній притчі розповідається про талановитого вчителя, у якого була сила-силенна учнів. Одного разу прийшов до вчителя один з них і з сумом сказав: "Учителю мій, ти такий мудрий, у тебе так багато ідей і думок! Як мені вмістити все це у своїй голові?!" А вчитель відповідає: "Учню мій! Люди схожі на чашки, тільки одні - як чашка перевернути догори дном: скільки води не лий, вона в них не потрапляє; другі - немов чашки без дна: скільки води не лий, а в них ні краплини не лишається. Треті ж , друже мій і правильно стоять, і дно мають, однак налиті водою по вінця. І щоб наповнити їх хоч на краплину, хоч трохи води доведеться надлити. Отож, якщо хочеш узяти щось нове, будь готовим позбутися старого!"

Ця притча згадалася мені, коли я гортав сторінки нового методичного посібника, де описується не лише діяльність учителя з навчання (викладання) історії, а й процес засвоєння історії учнем.

Основною формою організації навчальної діяльності є класно-урочна система, яка вже не задовольняє повною мірою всі суспільні потреби. Оскільки саму систему змінити неможливо, то перед педагогами постає завдання вдосконалювати форми організації процесу навчання, знаходити відповіді на запитання: "Як навчати? Як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання? Як, залишаючись у рамках класно-урочистої системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння навичками саморозвитку особистості? "

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи в такий спосіб традиційний урок на інтерактивний.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів:             а)мотивація;

б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа - центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Мотивація

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка допомагає учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. З цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей подив, інтерес. Це може бути і коротка розповідь, бесіда, і демонстрування, і нескладна інтерактивна технологія ("мікрофон", "криголам"). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує до сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Діти мають розуміти, навіщо вони прийшли на наш урок, до чого їм треба прагнути і як будуть перевірятися їхні досягнення.

Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку потрібно:

• назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

• якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

• попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом у посібнику або записом на дошці, пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття способи діяльності тощо;

• нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти , наскільки вони досягли результатів , пояснити, як ви будете їх оцінювати. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Надання необхідної інформації

Цей елемент не є обов'язковим на кожному уроці, просто вчитель надає учням інформацію з даної теми (навчальний матеріал, що буде використаний учнями в ході їхньої роботи).

Інтерактивна гра - центральна частина заняття

її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60% часу на уроці. Обов'язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

• інструктування - учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло (2- хв.);

• об'єднання в групи і (або) розподіл ролей (1-2 хв.);

• виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, прагнучи надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним(5-15 хв.);

• презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.);

• рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або за допомогою інших прийомів (3-15 хв.).

Підбиття підсумків (рефлексія) уроку

Підбиття підсумків - дуже важливий етап інтерактивного навчання. Саме тут з'ясовується зміст проблемного; підводиться риска під знаннями, що мають бути засвоєнні, і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що знадобиться у майбутньому. Підсумковий етап має такі стадії:

1. установлення фактів (що відбулося?);

2. аналіз причин (чому не відбулося?);

3. планування дій (що нам робити далі?);

Для підсумків уроку та оцінювання його результатів у балах доцільно залишати до 20% часу.

На кожному етапі уроку можна застосовувати різні інтерактивні вправи.

Враховуючи вікові особливості учнів та особливості курсів, знаходжу найоптимальніші форми та методи роботи , які сформували і закріпили б стійкий інтерес до предмета , сприяли виробленню умовного алгоритму оволодіння історичним матеріалом . Першим кроком на цьому шляху є вироблення пам'ятки «Як готуватися до уроку історії».

Цю роботу починаю вже в процесі вивчення курсу "Вступ до історії*" в 5 класі та історії Стародавнього світу в 6 класі.

Пам'ятка

1.Прочитай зміст домашнього завдання в щоденнику.

2.Пригадай, про що розповідав учитель на уроці з теми.

3.Прочитай відповідний параграф підручника.

4.Знайди необхідну інформацію в атласі.

5.Ознайомся з додатками до тексту.

6.Розглянь запитання для контролю, знайди відповіді на них.

7.Виконай письмові завдання в зошиті, на контурній карті.

8.Випиши в словник нові терміни, у хронологічну таблицю – головні дати.

9. Повторити відповіді на запитання з пам'яті.

Унікальною формою роботи з учнями 6-8 класів є ігрова діяльність. Саме вона сприяє підвищенню зацікавленості до предмета і полегшує засвоєння складних теоретичних понять. Таким чином, гра , яка є необхідністю та основним видом діяльності дитини, одночасно стає головним засобом і навіть умовою інтелектуального розвитку учня.

При вивченні курсів історії в 10-класі викладаю матеріал у вигляді логічно завершених блоків, у межах яких виокремлюю заняття з вивчення нового матеріалу, осмислення знань, формування умінь і навичок, застосування набутих знань. На початку кожного блоку (теми) оголошую тематику уроків, семінарських знань, зміст самостійної роботи, форму тематичної атестації.

Форма самостійної роботи, як правило проводиться у вигляді дискусії, яка ґрунтується на обміні думками з певної проблеми.

Приклад 1

10 клас, всесвітня історія, тема "Тоталітаризм". В ході уроку для з'ясування поняття "тоталітаризм" пропоную виконати вправу. Зачитую вислів Муссоліні: "Я докладаю нелюдських зусиль, щоб просвітити цих людей. Вони мусять зрозуміти, що

стануть зрілими, лише підкоряючись. Коли вони навчаться покірності, вони повірять у те, що я говорю, і тоді підуть маршем, стрункими колонами під мою команду" Прошу учнів виділити ключове слово в цьому фрагменті й пояснити цей вибір Ґ(це слово -"покірність"). Об'єдную учнів у малі групи. Роздаю фотографії "Нацистський парад" та "В'язні концтабору". Прошу групи дати відповіді на наступні питання:

• Хто зображений на фотодокументах?

• В який час і з якою метою могли створюватись ці фотографії?

• Що спільного і відмінного в них?

• Які почуття володіють людьми, зображеними на фотографіях? Заслуховую відповіді у формі діалогу. Ставлю групам наступні запитання.

• За якого політичного режиму можливі обидві ситуації, що зображені на фотодокументах?

• Яка мета такого режиму?

• Якими рисами має характеризуватися такий режим?

• Якими засобами цей режим досягає бажаної мети? Узагальнюю відповіді учнів. Продовжую міні-дискусію на тему "За умов тоталітаризму в чиїх лавах ліпше?"

Приклад 2

10 клас, тема "Українська національно-демократична революція. Успіхи та прорахунки Української ЦР ", урок - суд історії. Проведення уроку - суду історії передбачає обов'язковість підготовчого етапу, що проводиться заздалегідь (за 2-3 тижні) й передбачає наступні дії:

• попередньо вчитель повідомляє тему уроку та форму його проведення;

• з урахуванням інтелектуальних здібностей учнів та їхнього бажання, на основі принципу добровільності розподіляються ролі: прокурора, свідків обвинувачення, адвоката та свідків захисту, присяжних, головуючого-судді, секретаря суду, журналістів, глядачів, визначаються їхні функції;

• вчитель разом з учнями обговорює правила гри та визначає регламент;

• готується відповідна атрибутика;

• пропонується й опрацьовується додаткова література;

• організовується ознайомлення з пам'ятками для учасників судового процесу;

• обговорюються виступи учасників судового процесу;

• узгоджується питання для обговорення.

Своєї мети урок досягає лише тоді, коли школярі будуть співавторами цього дійства.